Як уже сповіщалося, 9-11 листопада 2022 р. в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича працювала Міжнародна науково-практична конференція «Молодіжна наука заради миру та розвитку». Благодійні оргвнески її учасників буде спрямовано на потреби Збройних Сил України.
Третій, завершальний, день конференції відзначився також і зацікавленою, евристичною роботою філософів, релігієзнавців, богословів, культурологів. Зокрема, кафедру філософії та культурології філологічного факультету нашого університету своїми доповідями та участю у жвавих дискусіях представили: Антон Попаденко («Горизонти досвіду трансцендентності у метаморфозах західного світогляду»); Аліна Венгер («Евристичний потенціал ідеї інфляції Ego як засобу аналізу деструктивних явищ сучасності»); Ірина Горохолінська («Соціально-аксіологічні умови тривалого миру (І. Кант & А. Марґаліт)»); Святослав Рачук («Особливості використання терміна «точки біфуркації» в історичному пізнанні»); Віталій Палагнюк («Ідеологічне підґрунтя і можливості практичного втілення геополітичних перспектив України»); Ігор Луцан («Релігійний чинник в умовах воєнних злочинів Росії проти України»); Олександр Марчук («Терапевтичні концепти неопатристичного богослов’я в українському медичному капеланстві: кластер освіти», співаторка – Ірина Марчук); Михайло Мілешкін («Особливі великопостові богослужіння, притаманні київському християнству»).
Подали тези доповідей, але через поважні причини не змогли виступити усно й інші студенти та аспіранти кафедри. Ось спектр аналізованих у їхніх матеріалах проблем: новації в релігієзнавчому осмисленні постсекуляності (Святослав Васкул, Андрій Квік); взаємодія релігії і мистецтва в умовах війни (Ірина Лазоревич); феноменологічний інструментарій осмислення страждання в біоетиці (Мирослава Петращук); опозиції дохристиянської і християнської сотеріології (Володимир Роговський); молитва епіклези у православ’ї і католицизмі – порівняльні аспекти (Михайло Грубняк).
Модерувала подію докторка філософських наук Ірина Горохолінська.
Брав участь у роботі сесії й доктор філософських наук Олександр Бродецький та деякі учасники конференції – представники суміжних секцій.
Було узагальнено низку рекомендацій та пропозицій. Зокрема, учасники засідання закликали підвищувати роль світоглядно-гуманітарного складника в освіті – з огляду на його потужний експертно-евристичний потенціал щодо соціально нагальних явищ і процесів. Особлива актуальність його виявляється нині в протидії викликам інформаційної війни, «розвінчуванні» ідеологем та пропагандистських штампів, покликаних зігнорувати національно-культурну ідентичність українців та інших націй, знівелювати вагу загальнолюдських норм моралі й міжнародного права. У руслі цього було наголошено на потребі тісного зв’язку науки та освітніх стратегій і практик, залучення на всі рівні освіти тих освітніх компонентів, що мають світоглядно-аналітичну та етико-прикладну спрямованість, сприяють глибшому пізнанню тем діалогу, конструктивної взаємодії ідентичностей, вартості національної самобутності в її одночасній відкритості глобальній комунікацій.
Висловлено побажання представникам філософської, релігієзнавчої, богословської та культурологічної наук і надалі створювати (чи віднаходити) дієві майданчики експертної та просвітницької комунікації з громадянським суспільством, кристалізуючи в цьому руслі практичний ефект рефлексій щодо ціннісних і соціальних умов справжньої безпеки, національного й міжнародного паритету, справедливого миру. Доцільно інтенсивніше залучати до такого діалогу представників влади, медіа, бізнесу, освітнього менеджменту, релігійних спільнот. Це передбачає й нарощення мережі літніх / зимових шкіл, семінарів, вебінарів, круглих столів тощо спільно із закордонними партнерами задля ширшої трансляції конструктивних українських наративів у світі, а також використання продуктивного досвіду закордонних партнерів.
Має істотне значення, щоб органи державної влади, структури громадянського суспільства ширше залучали експертні можливості фахівців з філософії, етики, релігієзнавства, богослов’я при розробці: 1) механізмів запобігання деструктивному використанню релігії й релігійності в тому ідеологічному аспекті, який може ставити під загрозу територіальну цілісність і національну безпеку України; 2) законодавчого регулювання діяльності інституту і реальних практик медичного капеланства, особлива потреба в якому зросла в умовах війни й зростатиме у повоєнний час; 3) заходів із популяризації ціннісно-трансформаційного ефекту ідей і творчих здобутків сучасних українських митців, науковців, громадських діячів з тем історичної пам’яті, усунення історично набутих соціально-психологічних травм та зміцнення громадянської й культурної солідарності української політичної нації (через започаткування відповідних програм українського та міжнародного рівнів).
